Сировиною для чавуну є залізна руда. Її перетворюють на агломерат, тобто спікають в агломераційному цеху. Руду змішують із коксом, вапняком і термітом, потім зволожують, щоб сировина злиплася в грудки, і спікають на агломераційних машинах. Усі ці операції готують руду до завантаження в доменну піч.
Кокс використовують для плавлення руди. Його поділяють на три фракції: велику, середню (її називають «горішок») і дрібну. Кожна фракція надходить на своє виробництво: великий кокс — у доменні печі, середній — для виробництва агломерату, а дрібний — на підприємства кольорової металургії.
Величезні доменні печі — серце заводу. Усередині під дією високої температури залізна руда плавиться, насичується вуглецем і перетворюється на чавун. Головний процес у печі — відновлення заліза з оксиду руди. Щоб отримати чистий метал, від руди потрібно відокремити зайві атоми кисню. Це відбувається за температури до 1500 °C, для створення якої й спалюють легкозаймистий кокс.
